Аграрний світ продовжує жити під враженням найбільшої міжнародної сільськогосподарської виставки AGRITECHNICA­2019. Технічні експерти намагаються класифікувати одержану інформацію за трендами та спрогнозувати їх розвиток, машинобудівники аналізують досягнення конкурентів і розробляють інноваційні стратегії на найближче десятиріччя, фермери приміряють свої фінансові можливості до вподобаних ними надсучасних знарядь і готуються перебудовувати під них свої технології. У чому ж особливість AGRITECHNICA­2019? Чи можна спрогнозувати найближче технічне майбутнє сільського господарства за трендами, що виявилися на виставці?

Естетика розумної машини

Віктор Погорілий

– Хочу звернути увагу на збільшення кількості відвіду­вачів з України. Наша делегація нараховувала близько 4200 аграріїв, що становить 1% від загальної маси гостей, майже в 1,5 раза зросла кількість вітчизняних експонентів і сягнула 32, що становить близько 1%. Це доволі серйозні показники, які свідчать про великий інтерес українських аграріїв до сучасних технологій, на підставі чого можна зробити висновок, що український АПК, попри всілякі проблеми та страхи, динамічно розвивається, – говорить заступник директора з випробувань УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого Віктор Погорілий. – Давно помічено, що вартість енергетичних агрегатів становить левову частку витрат аграріїв у всьому світі. І це виправдано, бо на базі трактора розвиваються всі інші знаряддя в сільському господарстві. Так от, цьогорічна виставка в Ганновері в частині тракторних трендів і концептів була насиченішою, ніж попередні. Тут можна твердити й про безпілотні трактори Case та John Deere, й електричний концепт, представлений під брендом Steyr, і про швидкісний трактор JCB. John Deere і раніше дивував різними цікавими штуками, проте цьогоріч він зробив недвозначну заявку на світове лідерство у сфері технічних інновацій для сільського господарства. Він представив уже реалізовані системні концепти, які незабаром підуть у серію і рано чи пізно працюватимуть в Україні.

Юрій Петрук

Аналізуючи інновації компаній John Deere, Сase, New Holland, СLAAS та інших лідерів світового сільгоспмашинобудування, можна виснувати, що ця сфера рухається в бік автоматизації, інтелектуалізації, електрифікації. Щодо останнього тренду, то цю перспективу я передбачав ще 2007 р., а тому мені приємно, що цей прог­ноз збувається. Схожі напрацювання були й у нашому інституті, проте їх реалізували потужніші компанії, які мають більші ресурси. Є ще одна тенденція, котру можна умовно назвати інтелігентним ставленням конструкторів до реалізації технічних завдань. Це виявляється в підвищенні рівня естетики дизайну, в успішних спробах максимально полегшити роботу операторів, у спрощеному доступі до вузлів, у зосередженні уваги на точності процесів, збереженні довкілля.

Доволі широко було представлено транспортний напрям. Це, вочевидь, пояснюється тим, що сільськогосподарське виробництво потребує перевезення чималих обсягів продукції. Наприклад, в Україні цього сезону зібрали понад 75 млн т зерна – це солідний обсяг, котрий щонайменше двічі слід перевезти. Спершу з поля до місця доробки та зберігання, а опісля – до залізниць чи портів. Тому всі трактори збільшують швидкість із перемінною потужністю, завдяки цьому вони доволі гостро починають конкурувати з автотранспортом, надто на невеликих відс­танях. А тому багато компаній представило сучасні рішення щодо підвищення швидкості, регулювання режимів роботи двигуна синхронно з трансмісією, зручності управління та комфортності кабіни, розрахованої на тривале транспортування. Ці процеси можна простежити на прикладі трактора JCB, який підвищив швидкість до 80 км/год., і це той рівень, до якого всі підтягуватимуться.

Хочу відзначити зростання технічного й маркетингового рівня вітчизняних компаній. Такі українські бренди як «Кобзаренко», «Лозова», Agrokalina, «Богуслав» уже стали відомими в Європі. Були добре представлені й наші виробники елеваторного обладнання з Хоролу, Одеси, Харкова. Європейський ринок для них цікавий, бо їх продукція за технічним рівнем підтягується до кращих світових зразків, а ціна при цьому залишається доволі конкурентоздатною. Наша техніка виросла в очах українських аграріїв, які орієнтувалися на імпорт. Вони побачили, що наше не гірше, проте набагато дешевше. Це було корисно й для українських аграріїв, котрі могли порівняти за якістю наше та закордонне. Переконаний, що більшість новинок, представлених у Ганновері, незабаром буде показано на українських виставках, тож наші аграрії зможуть до них прицінитися.

Тренди на стендах

– Якщо раніше всі інновації виконували якийсь функціонал, то цього разу було чимало гарних концептуальних рішень, – розповідає президент AGTECH UKRAINE Юрій Петрук. – Мені сподобалися нові трактори Massey Ferguson та Steyr. Отже, один із трендів – естетика. Другий полягає в тому, що весь транспорт електрифікується. Це стосується навіть промислових автомобілів для аграрних перевезень і так само малих тракторів, які використовуються як транспорт, а також для роботи в садах. Багато компаній представило елект­ричні шасі для тракторів з інтегрованим генератором, котрий може використовуватися для внутрішнього та зовнішнього споживання.

Такі світові корпорації як AGCO, John Deere, СLAAS повністю перевинаходять трактор, його ергономіку та енергодинаміку. Наприклад, новий концептуальний Massey Ferguson не автопілотований і не електричний, але з іншою кабіною, іншим шасі, електричною трансмісією, з колесами, які автоматично підтримують тиск. У нових тракторах застосовують абсолютно новий підхід до валу відбору потужності, до передачі гідравлічного зусилля, до живлення агрегатів, у них по­іншому влаштовано раму, тобто вся тяга реалізується не лише завдяки двигуну внутрішнього згоряння – його здебільшого використовують як генератор. Машини мають чотири незалежних електродвигуни, генератор, батарею, тобто оснащені кількома альтернативними рушіями.

Ще один напрям у тракторобудуванні – автопілотування. На виставці було представлено автономний трактор компанії CASE, який розробила компанія ISI Robotics, що вже понад 20 років займається безпілотними тракторами. Перший безпілотний трактор Devis було випущено 1998 р., але він не пішов у серію, тому що в усіх країнах є законодавча перепона для використання безпілотних тракторів: людина все одно має бути запобіжником від якихось збоїв системи, тому зараз готується законодавство для забезпечення використання робототехніки. Було також представлено безпілотні платформи, я нарахував п’ять моделей, які приблизно влаштовані так: дві колісні бази, й між ними встановлюється якесь знаряддя, може кріпитися ґрунтообробне знаряддя чи посівний комплекс. Не можна не помітити прагнення величезних корпорацій, які ніколи не мали стосунку до агросфери, увійти на ринок сільгоспмашин. Наприклад, Rolls­Royce зайшов на ринок двигунів і трансмісій.

Стала помітною і тенденція розвантаження фермера від низки своїх традиційних функцій, які він передає різним технологічним компаніям. Його завдання – володіти землею, ставити цілі та виконувати певні технологічні операції й реалізовувати врожай. Консультаційні служби кажуть йому: «Ти – фермер, тобі не варто ухвалювати жодних рішень, насолоджуйся життям, платиш нам певний відсоток, а ми повністю забезпечимо тебе добривами та пестицидами, складемо графік внесення, запросимо підрядників, які виконають всі операції, наприкінці сезону ти одержиш такий­то врожай і прибуток». Дрони перестали бути трендом, тренд – опрацювання інформації, яку постачають літальні апарати. Зробили відчутний крок уперед технології для аналізу ґрунту, було представлено прилади, які визначають його агрохімічний склад з усіма елементами. І наостанок, новина, що порадує аграріїв: обладнання та технології стрімко дешевшають, не знижуючи якості.

…Чи можна за цими трендами спрогнозувати технологічне майбутнє українського АПК на перспективу найближчих десяти років? Деякі найновіші розробки, представлені на AGRITECHNICA­2019, уже з пів року борознять ниви наших агрохолдингів, прихід інших очікується не раніше як через 4­5 років, деякі взагалі не потраплять на нього через специфіку українського ринку, який поки що з недовірою ставиться до європейських стандартів екології та шукає здешевлені варіанти популярних моделей. Тобто якщо на Заході технологічна культура стала ґрунтуватися на певних моральних засадах – повазі до довкілля, сільської території, здоров’я споживача та оператора машини, то в Україні поки що переважає суто прагматичний підхід. Менеджери глобальних компаній так і кажуть: «Ця машина для Північної Америки та країн ЄС, але не для України…» – «А коли?» – цікавлюся. – «Тоді, коли зміняться підходи до сільського господарства…» – чую у відповідь.

Хоча в разі запровадження ринку землі можливі й інші сценарії: песимістичні, оптимістичні або щось середнє між ними. Прогнозувати технологічне майбутнє можна лише в тій країні, де «устаканилися» земельні, податкові відносини, де усунуто загрозу рейдерства, де чітко працюють усі державні інституції. Це поки що не наш випадок.

Олександр Карпенко